Авіамоделювання

Зміст

1. Що таке авіамоделювання?
2. Види авіамоделей
3. Збірні моделі літаків
4. Матеріали для авіамоделювання
5. Як зробити модель літака своїми руками?

Що таке авіамоделювання?

Авіамоделювання, або авіамоделізм - це технічна творчість з моделювання, конструювання, виготовлення та випробовування літаків, вертольотів, планерів та інших видів повітряного транспорту.

В авіа моделізмі можна ставити різні цілі:

• детальне відтворення масштабних копій реальних літальних апаратів різних епох та країн;
• управління та пілотування дистанційно керованих або вільно літаючих апаратів;
• змагання з висоти, швидкості, дальності, тривалості польоту та фіґур вищого пілотажу створених авіа моделей.

Види авіамоделей

В залежності від способу застосування та керування авіа моделі поділяють на такі види:

• стендові, або статичні;
• вільнолітаючі, або некеровані;
• дистанційно керовані.

Стендові моделі - це зменшені моделі літаків, створені лише для демонстрації. Вони не літають. Інколи такі статичні моделі використовують як тестові зразки в аеродинамічній трубі для збору даних перед розробкою справжнього літального апарату.

Вільнолітаючі моделі після запуску не управляються, вони літають самостійно, і в свою чергу поділяються на такі підвиди:

• планери: літають без двигуна, використовуючи природний вітер в навколишньому середовищі, частіше запускаються метанням з руки;
• гумомоторні: моделі з пропелером та скрученим гумовим джгутом, який при розкручуванні обертає пропелер, який в свою чергу створює тягу;
• таймерні: частіше це вертольоти, модель з поршневим двигуном, який працює на підйом визначений проміжок часу.

Дистанційно керовані моделі управляються під час польоту пілотом з землі, і за принципом керуванням поділяються на такі підвиди:

• кордові;
• радіокеровані.

Кордові моделі літаків утримуються та керуються за допомогою двох тонких сталевих тросів, так звані корди (від англійського cord - шнур, мотузка). Кордові моделі запускають на рівному майданчику, вони літають по колу та керуються пілотом в центрі цього кола. За допомогою кордів пілот впливає на органи керування кордової моделі та вже через них змушує апарат виконувати різні маневри.

Радіокеровані моделі оснащуються системою дистанційного керування за допомогою радіоелектронної апаратури. Через пульт-передавач пілот посилає сигнали на радіоприймач на борту моделі, який в свою чергу приводить у дію сервоприводи для керування польотом (рулі висоти та поворотів).

Всі літаючі авіамоделі з двигунами (як керовані, так і некеровані) розрізняють і за типом двигуна:

• електроліти (літаки з електродвигуном);
• літаки з двигуном внутрішнього згоряння (ДВЗ).

За зовнішнім виглядом, формою та розмірами авіамоделі бувають дуже різними. Це можуть бути точні копії реальних літальних апаратів, моделі у вигляді птахів чи динозаврів, або ж самостійні конструкції без прототипів. За розміром та розмахом крил авіамоделі поділяють на такі три групи:

• малі до 80 см, призначені для пілотування у приміщеннях;
• середні від 1 м до 1,4 м, призначені для пілотування на вулиці, але на спеціальних майданчиках;
• великі від 1,5 м, вимагають великого простору.

Також виділяють групи моделей в залежності від складності виготовлення та пілотування: моделі для початківців та для досвідчених моделістів. Хоча здається навпаки, та початківцям варто починати з моделей середнього або великого розміру, а не малого: великими простіше керувати. До того ж, конструкції більших моделей розробляються більш стійкими до падінь та ударів, та більш ремонтопридатними. Навчальні літаки для початківців ще називають тренувальними, або тренером.

Збірні моделі літаків

Авіа моделісти можуть або повністю самостійно створювати свої моделі, або використовувати готові моделі, конструкції чи окремі комплектуючі. Зараз випускають як збірні моделі літаків всіх можливих видів, так і набори деталей, двигуни, системи радіокерування, паливо та аксесуари. Новачкам краще починати з максимально готових моделей, щоб засвоїти спочатку пілотування та важливі нюанси конструкцій, а вже потім поступово по мірі бажання та можливостей переходити до самостійного виготовлення.

Збірна модель літака - це як готовий набір деталей, які треба зібрати за визначеною схемою. Окремі частини можуть бути вже зібрані, наприклад, готові крила, фюзеляж, електронні компоненти тощо. Крім того, деталі у таких моделях можуть бути вже попередньо пофарбовані або ні.

За принципом конструювання збірна модель літака може бути одного з двох видів:

• моделі літаків для склеювання;
• моделі для збирання без клею.

За моделістом залишається процес збірки, встановлення двигуна, відлагодження моделі та подальше її випробовування в польоті.

Матеріали для авіамоделювання

Моделі літаків виготовляють з легкої деревини, фанери, пластмаси (пластику), паперу (картону), металу, пінопласту, пінополістиролу, скловолокна та інших матеріалів. При самостійному виготовленні можуть знадобитися також такі матеріали та інструменти:

• клей для відповідного матеріалу для скріплення деталей;
• кольоровий скотч для обтяжки моделі;
• фарби та пензлі;
• канцелярські дерев'яні лінійки довжиною 30-50 см в якості жорстких направляючих для крил;
• в'язальні спиці 2-3 мм або пластикові трубочки в якості розпорів між крилом і фюзеляжем;
• канцелярський ніж;
• ножиці;
• шило;
• хрестова викрутка;
• набір шпильок;
• гелієві ручки.

Для літаючої авіамоделі знадобляться спеціалізовані авіамодельні двигуни: бензиновий ДВС об'ємом 1,5-10 см³ або електричний. В останньому випадку будуть потрібні акумулятори та зарядні пристрої.

Для керованих моделей також потрібні:

• регулятор ходу;
• сервомеханізми;
• кабанчики, петлі, тяги;
• акумулятори (бажано 2-3 на запас, якщо планується часте використання);
• зарядний пристрій для акумуляторів.

Для радіокерованих моделей додатково знадоблиться пульт керування та відповідні радіоелектронні компоненти.

Як зробити модель літака своїми руками?

Авіамоделювання своїми руками передбачає повну або часткову участь моделіста у проєктуванні та виготовленні моделі. В цілому цей процес складається з таких етапів:

1. Визначити мету, для чого використовуватиметься модель (демонстрація, пілотування, акробатичні трюки, гонки, навчальний зразок тощо).
2. Визначити обмеження: бюджет, терміни.
3. Вибрати відповідний до мети об'єкт моделювання: прототип реального літального апарату, моделювання якогось існуючого літаючого об'єкту чи незалежна конструкція.
4. Визначити вимоги до розмірів та ваги моделі в залежності від вимог до подальшої експлуатації, транспортування, технології виготовлення, розмірів відповідних елементів конструкції (електронне обладання, двигун тощо), а також наявних обмежень.
5. Підготовити ескізи, схеми, креслення. Їх можна знайти у відкритих джерелах чи купити готові, або ж зробити самостійно. Конструкція моделі має бути достатньо зрозумілою та відомою, щоб потім виготовлення не довелося щось змінювати. Будь-які зміни в процесі, як правило, погано позначаються на якості виробу.
6. Визначити технологічний процес виготовлення, який враховує рівень знать та можливості моделіста, а також рівень технічної оснащеності майстерні.
7. Підібрати найбільш підходящі матеріали з врахуванням їх доступності та ціни. Крім того, моделіст має вміти правильно їх обробляти, і розбиратися в тому, як зробити літак з картону чи пінопласту чи фанери.
8. Якщо креслення розроблялося самостійно - рекомендуємо перевірити конструкцію на меншій та дешевшій моделі, а вже потім виготовляти повномасштабну.
9. Виготовити окремі частини моделі: крила, фюзеляж, моторний відсік тощо.
10. Пофарбувати потрібні частини.
11. Зібрати всю конструкцію разом.
12. Літаючі моделі потрібно буде протестувати та за потреби внести корегування в конструкцію.

Хоча новачкам рекомендується використовувати максимально готові компоненти, та з часом та набуттям досвіду моделіст виконуватиме все самостійно. І ось тоді починається найцікавіше! Адже спроєктувати все повністю з нуля та отримати діючу літаючу модель - це і є той цікавий та творчий елемент авіамоделювання, який і захоплює найбільше в цьому хобі.